Кураторами нац. Бієнале у Харкові стануть харків'янин та дві львів'янки

Оргкомітет другої національної Бієнале молодого сучасного мистецтва, котра відбудеться в Харкові в вересні 2019 року, оголосив кураторський склад проекту.

Кураторами основної програми, яким і належатиме випрацювати тему та бачення Бієнале, стали Борис Філоненко (Харків) та Дарина Скринник-Миська й Анастасія Євсєєва (Львів). Освітню програму розроблятиме Катерина Філюк (Київ/Палермо) – одна з трьох кураторок, котрі працювали над першою Бієнале, яка минулого року була заснована Міністерством культури та відбулася в Києві за назвою Фестиваль молодих українських художників.

Дитячу програму координуватиме відома харківська студія Aza Nizi Maza (Харків), заснована Миколою й Марією Коломійцями. На думку організаторів, вона має один з кращих у країні досвідів у навчанні дітей візуальним мистецтвам.

Спільне бачення та формати взаємодії куратори та кураторки випрацюють під час кураторського інтенсиву, який пройде у Харкові 17-21 листопада за підтримки Українського культурного фонду. В межах інтенсиву відбудеться і низка відкритих освітніх подій для всіх охочих, чию програму організатори повідомлять дещо пізніше.

Концепт-переможець, запропонований Борисом Філоненком, має робочу назву «Здається, я заходжу в наш сад».

Уважний спостерігач, що живе чи бував у Харкові, прочитає тут, окрім багатошарового і давнього концепту саду та його плекання, відсилку до серії графіті, що минулого року з’явилися на вулиці Мироносицькій. «Вони все набрехали! Я живий!», «Ти обриваєш вишню», «Учора в новинах п’ять двохсотих було» і, продубльоване українською і російською мовами на різних будинках, – «Синку, здається, що я заходжу у наш садок»

«Рішення доглядати сад було проявом впевненості у найтемніші часи, – зазначає автор концепту. – Коли картина світу остаточно ламається, а дія здається неможливою, ми все ще здатні налагодити положення речей — доглядати сад. Вислів «здається, я заходжу у нас садок», сформульований у міському просторі, на занедбаній частині вулиці, спонукає до широкого розуміння сучасної мистецької дії. Навіть покинуте місце стає простором, придатним для садівництва, коли в ньому опиняється мистецький твір».

Голова оргкомітету та учасниця експертної ради Тетяна Тумасян зазначає «Дуже цікаво, як у Боріному концепті несподівано проявилася ідея, яку ми, оргкомітет, обговорюємо між собою – ідея місця проведення Бієнале. Борис пише: «Локацією бієнале може бути накрита захисною конструкцією ділянка Площі Свободи у Харкові — своєрідна теплиця. Це дозволить тимчасово пересунути центр мистецького світу з підвалів і напівпідвалів у центр міста». Ми ж, у свою чергу, справді вважаємо, що за відсутності у Харкові простору на кшталт Мистецького Арсеналу, де відбулася перша Бієнале, найдоречнішим вибором було б зведення тимчасового павільйону на Площі. Ми сподіваємося, що і обласна, і міська влада підтримають нас у цій ідеї, а спонсори допоможуть її реалізувати»

Борис Філоненко став однозначним переможцем опен-колу, зібравши абсолютну більшість голосів експертної ради (до неї ввійшли: Оксана Баршинова, Павло Гудімов, Влодко Кауфман, Павло Маков, Михайло Рашковецький, Тетяна Тумасян та Олена Червоник). Що ж до інших двох кураторів, вибір експертів розійшовся, тому обрати собі колег до партнерства запропонували кандидатові-переможцю.

Борис впевнений, що його концепт і концепт, запропонований львівьянками Дариною Скринник-Миською та Анастасією Євсєєвою, «Зона (дис)комфорту», можуть підсилити одне одного у взаємодії: «Запропоновані концепції мають пройти обговорення не тільки в вузькому колі кураторської групи основної програми, а й за участі кураторок і кураторів інших програм, а також кураторок минулорічної Бієнале. Очікую на плідну роботу, яка дасть можливість розглянути тему найбільш широко й при цьому досить насичено, без втрат для точності такого висловлювання».

Авторки ж концепту зазначають: «Соціолог мистецтва Паскаль Ґілен розглядає стан згоди та незгоди як норму й умову до розвитку сучасної спільноти, – зазначають авторки у концепті. – У мотто «Зона (дис)комфорту» (саме «зона», а не «простір» чи «територія») для нас важливі конотації, пов’язані зі словом «зона». Як певний простір, район чи територія, що характеризуються спільними ознаками, зона – це і згадана «зона комфорту», і «зона впливу», «зона відчуження», і «зона бойових дій»... Саме ця остання конотація видається нам особливо важливою, позаяк Харків – прифронтове місто».

Кураторів та кураторок освітньої і дитячої програм запрошував оргкомітет Бієнале, а от кураторську групу основної програми відбирали за результатами відкритого конкурсу. Претенденти мали подати свої резюме й портфоліо та запропонувати власний концепт Бієнале.

Оргкомітет Бієнале нагадує: основна програма відбудеться в вересні наступного року, а от освітні події почнуться вже в листопаді 2018 і далі відбуватимуться впродовж періоду березень-жовтень 2019.

Довідка:

Борис Філоненко (Харків) – арт-критик, куратор, викладач. У 2016 році закінчив аспірантуру в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за спеціальністю «Філософська антропологія, філософія культури» з дослідженням «Концептуалізації кольору в контексті філософії культури». Готується його захистити. Пише про сучасне українське мистецтво і комікси. Викладає курси «Філософія», «Кінематограф», «Інтерпретація культур: антропологія сучасного світу» в Харківській школі архітектури, читає чотирирічний курс «Повільна історія мистецтва» в арт-центрі Aza Nizi Maza (Харків). Співкуратор виставкового проекту «Тіні забутих предків. Виставка» (Київ, Львів, 2016), куратор виставок «Микола Коломієць. Загроза» (галерея Come in, Харків, 2014), «Кроти в чергах» (галерея Come in, Харків, 2016), «Музей плаката» (в рамках фестивалю еко-плаката «4-й блок», 2018) тощо. Автор мистецтвознавчої книги «Лувр. Володимир Костирко. Євген Равський» (видавництво Артбук, 2017) та низки статей, серед яких тексти про Павла Макова, Тіберія Сільваші, Ігора Яновича тощо. Редактор й автор видавництва IST publishing. Учасник художнього угрупування Alcofribas.

Дарина Скринник-Миська (Львів) – кандидатка філософських наук, арт-критикиня, мистецтвознавиця, лекторка, керівниця кафедри актуальних мистецьких практик Львівської національної академії мистецтв. У 2004 році закінчила ЛНАМ за спеціальністю «Реставрація творів мистецтва», 2006 – Львівське музичне училище ім. С. Людкевича за спеціальністю «Музичне мистецтво», 2008 - аспірантуру в ЛНУ ім. І.Франка на кафедрі історії та теорії культури філософського факультету. У 2009 р. захистила кандидатську дисертацію з історії філософії («Еволюція світоглядно-філософських засад українського образотворчого мистецтва на рубежі ХІХ – ХХ ст.»). Співрозробниця освітньої програми «Актуальні мистецькі практики» та співзасновниця однойменної кафедри, яку й очолює. Старший науковий співробітник науково-дослідного сектора ЛНАМ, де працює над темою «Некласична візуальна культура в українському мистецтві ХХ-ХХІ ст.». Авторка-розробниця курсу «Філософія мистецтва ХХ-ХХІ ст.», окрім якого викладає курс «Культурологія», спецкурси «Сучасна галерейна справа», «Вступ до актуальних мистецьких практик»; керує написанням дисертаційних робіт. Учасниця наукових конференцій, круглих столів, дискусій, наукових семінарів, воркшопів. Авторка низки статей, серед яких тексти про Л. Медвідя, О. Турянську, Г. Лисик та ін.; вступних статей до каталогів; виставкових проектів (фестиваль медіа-мистецтва «Тетраматика», «Сакральний простір»); рецензій. Співкураторка проекту «Акт прийому-передачі» (Івано-Франківськ, 2018), учасниця проекту "Дні модернізму у Львові" (2016), учасниця проекту "Пуцлі" спільно з Остапом Лозинським (галерея «Дзига», 2017), членкиня експертної групи по розробці концепції Музею сучасного мистецтва Корсаків (Луцьк, 2018).

Анастасія Євсєєва (Львів) – менеджерка культурних проектів, кураторка. У 2007 році закінчила Європейський університет за спеціальністю «Менеджмент ЗЕД», у 2018 році закінчила магістратуру ЛНАМ за спеціальністю «Менеджмент мистецтва». Співкураторка проекту «Акт прийому-передачі» (Івано-Франківськ, 2018), членкиня та співорганізаторка подій European Business Association (Львів), співорганізаторка і фасилітаторка соціокультурних семінарів та молодіжного табору Leadership Camp (ґрантова програма уряду США), входила до складу робочих груп Design4Museum. Giovanni Ottonello Workshop. (Музей І.Гончара, 2016) та Culture as Method for Change (Полтавський художній музей, 2018), учасниця Кураторського інтенсиву з Яніною Пруденко (Івано-Франківськ, 2017), слухачка відкритих лекцій 10th Berlin Biennale Curators Workshop: BBX Crit Sessions (2018), учасниця наукових конференцій та семінарів

Катерина Філюк (Київ/Палермо) кураторка і художня критикиня. Має ступінь магістра філософії Одеського національного університету І.І. Мечникова. Працювала на Першій Київській міжнародній бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012, як головна редакторка каталогу і координаторка Дискусійної платформи. У 2012 році вона взяла участь в 4-му Міжнародному Кураторському Курсі Бієнале Кванджу. А в 2014 році пройшла дослідницьке стажування в Національному музеї сучасного мистецтва Кореї з заключним есе присвяченим мистецтву нових медіа в Кореї. Її недавні кураторські проекти включають в себе: Одного разу в житті, Мультимедіа Простір для сучасної культури Nástupište 1-12, Топольчани, Словаччина; Rien ne va plus? Faites vos jeux!, De Appel art centre, Амстердам, Нідерланди; Суспільна угода, ІЗОЛЯЦІЯ, Київ, Україна, Фестиваль молодих українських художників, Мистецький Арсенал, Київ, Україна, I Lied in Visa Center, Gallleriapiù, Болонья. В даний час вона є кураторкою ІЗОЛЯЦІЇ. Закінчила Кураторську Програму De Appel 2015/16.

Aza Nizi Maza – авторська художня студія, заснована в 2011 році в Харкові Миколаєм і Марією Коломієць. У студії працюють художники і художниці віком від шести років – нарівні з дорослими. У роботі з дітьми викладачі студії рухаються від обговорення ідеї до створення картини. На цьому шляху нерідко звертаються до колективного написання поезії, що дозволяє розкрити персонажів і насичує їхні образи. Одним з положень Aza Nizi Maza є прагнення позбутися двох розповсюджених крайнощів: академічного догмату «навчись, а потім твори», з одного боку, і уявлення про неймовірну продуктивність творчості без обмежень, з іншого. В студії художник одразу занурюється в роботу, розвиваючи власні можливості і виразність висловлювання. Студія має регулярні виставки, в тому числі на проектах Мистецького Арсеналу, Гоголь Фесті тощо.

Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України».