Виставка в Музеї історії міста Києва від резиденції BIRUCHIY

2 жовтня в Музеї історії міста Києва відбулось урочисте відкриття виставки міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY «Ісход. Бірючий 019. Чорногорія» (“Exodus. Biruchiy 019. Montenegro”).

В експозиції представлені роботи художників, що протягом трьох тижнів червня жили та працювали на арт резиденції в Гірському Морині (Gornji Morinj) в Чорногорії, а також тих, чиї роботи було представлено в Національному Музеї Чорногорії в Цетинє з 16 серпня до 25 вересня 2019 року та учасників вересневої резиденції на півострові Бирючий (Херсонська область, Україна). «Одним з найважливіших акцентів виставки є розуміння, що в нинішньому світі немає більше мистецьких метрополій та периферії. В країнах без імперського минулого, без претензій на культурну експансію, так само розмірковують про світові виклики й проблеми, як і в загальновизнаних культурних столицях. Могутні держави своїми стратегіями підвели світ до ситуації цілого спектру криз: соціальних, економічних, екологічних, споживацьких» – підкреслює куратор проекту Костянтин Дорошенко.

В експозиції представлені створені в Гірському Морині дослідницька серія робіт Влади Ралко (Київ) «Моя робота мене робить», що розмірковує над важкою працею, яка у цілому керує людиною й володіє її життям, та живопис із залученням практики багатоваріантних планувань з серії «Варіанти виходу» Володимира Будникова (Київ). П’ятниця

Зоран Тодорович (Zoran Todorović) з Сербії надав для виставки об’єкт зі свого контраверсійного проекту «Теплота» – килим з людського волосся, як символ контролю сучасного суспільства над людиною та її біоматеріалом, що демонструвався в павільйоні Сербії на 53-й Венеційській бієнале 2009 року. Ця робота спонукала куратора проекту Костянтина Дорошенка та художника Романа Михайлова до перфомансу, документація котрого експонується в діалозі з роботою Тодоровича.

Сергій Братков (Харків-Москва, Україна-Росія) представляє фото з серії «В Біблії про це не написано... В Біблії багато про що не написано». За словами автора – «Свідоцтва історії відображені в фотографії: піт глобального потепління й пальми, знищені шкідливим жуком, що нагадують руїни Акрополя, розп'ятий Христос на стіні собору святого Трифона в Которі, який вказує перстом на напис "Європа-2", назву круїзного лайнера, пришвартованого в 700 метрах від церкви, що доставив в місто війська ЛГБТ-туристів».

Художниця з Боснії і Герцеговини ромського походження Сельма Сельман (Selma Selman) представляє відео-документацію перфомансу “No Space” («Немає Простору»), створеного для цьогорічної 58-ї Венеційської бієнале.

Віталій Кравець та Каріна Пустовалова (Київ) показують відео з проекту “WhoWhoWho”, що вивчає вплив психічних станів людини на процес створення мистецьких творів.

Матвій Крилов (Херцег Нові, Чорногорія) представляэ об’єкт з проекту «Планета Вода» – цементну рибу з ногами, як символ потреби повернення людства в здорову екологічну ситуацію. Репродукція цієї роботи займає ключове місце у 3D-репортажі Павли Нікітіної та Йіржи Пеца (Jiří Pec) з Брно (Чехія) «Було», які відтворили коло учасників резиденції в Чорногорії. В Києві демонструється зменешна копія роботи, оригінал котрої подарований в колекцію Національного Музея Чорногорії в м. Цетинє соціальним клубом “Exodus”.

Юсуф Хадзіфейзович (Jusuf Hadžifejzović) – світова зірка з Боснії і Герцеговини, представляє відео-документацію перформансу, показаного на вересневій резиденції «Бірючий» під назвою «BIRUCHIY. Demonstration» – нову варіацію перфомансу «Fear of Drinking Water» (“Страх перед питною водою”), який митець вперше продемонстрував перед шеститисячною аудиторією відкриття Цетинської Бієнале 1994 року. Автор відеодокументації: Юрій Єфанов (Київ).

Білоруський митець-концептуаліст Олексій Луньов (Aliaksei Luniou) створив масштабну графічну роботу «Écorché. Вещь! (Мультипль)». «Слово “річ” – як логотип певного об’єкту, що ухиляється від будь-якого визначення (за Класом Олденбургом). Те, що натякає на існування затишної матеріальності. Терапія, що дає надію та гасить занепокоєння», – говорить митець.

Класик білоруського абстракціонізму Сергій Кірющенко (Siarhei Kirushchanka) живописним диптихом «Кут Зору» продовжує властиву для свого творчого методу гру геометрії та перспективи. «Для митця важливо відійти від тиску соціуму, – розмірковує майстер, – Звідси постійний пошук стратегії не ісходу, не виходу, але відходу, втечі, пошуку іншого погляду, іншої точки зору».

Скульптор Хав’єр Ескала (Xavier Escala) з Іспанії зробив дерев’яну скульптуру «Microcosmos». Людина щиро та глибоко релігійна, він бачить проблеми людства в занепаді розуміння души та нагадує, що ми, наше тіло є божественною посудиною, знищити котру можемо лише ми. Знайти у власному розумі світло та космос – індивідуальний вихід для кожної людини сьогодення.

Ніна Мурашкіна (Барселона-Київ) створила на резиденції «Бірючий» роботу «Все – мені кінець!», в котрій іронічно зображає реальність закінчення патріархату, як світового устрою, карикатурність, вичерпаність його практик, ресурсів та стратегій як для чоловіків, так і для жіноцтва.

Концептуальні роботи Андрія Блудова (Київ) змальовують віртуальні світи та портали, що створюють ілюзію іншого, більш гармонійного та впорядкованого життя у цифровій реальності, залишаючись лише пасткою для свідомості «офісного планктону».

3D та цифрові медіа використовує для свого мистецтва Юлія Беляєва (Київ). Її скульптура «Людський Прапор» символізує гуманізм, як звернення людини до себе, розуміння себе, як частки єдиного біологічного виду, що потребує поваги до кожного його представника. Людина вартісніша за будь-яку ідею чи мету.

Юрій Шабельніков (Москва, Росія) в графічній роботі «Темна сторона російської поезії (Сергій Єсенін)» іронізує над людоїдськими підвалинами російської імперської культури, де ідея й держава завжди цінніші за людину, принижену та мізерну, природа сприймається як невичерпний ресурс, а митці та мистецтво годують Левіафана владного устрою своїми життєвими силами, не маючи можливості вгамувати власний голод.

Олекса Манн (Ужгород) в роботах «Фрагмент 1-2» продовжує свій «Чорний період» та ставить проблему фрагментарного сприйняття людиною світу та його криз і проблем. Не вміючи побачити те, що їх об’єднує, ми чіпляємося за окремі питання, не маючи чіткого діагнозу намагаємося боротися з наслідками хвороби. Митець пропонує, зафіксувавши фрагмент, розширювати бачення до більш загальної картини. Через пейзаж, як символ оточуючого всесвіту.

У своїх «Прометеях» Юрій Коваль (Львів) зображує запит суспільства на провідника, Прометея, що освітить шлях іншим. Демонструє реальність, в которій кожен свідомий громадянин має можливість, відмовляючись від патерналістичного комплексу, світити собі та іншим, солідаризуючись для вирішення нагальних проблем, як це продемонструвала Революція Гідності.

У живописі Володимира Гуліча (Запоріжжя), що складає цикл «Земля», планета наче кричить до людей та на них за свій біль. Не звертаючи увагу на знищення екології навколо, сподіваючись, що хтось має вирішувати ці питання десь “нагорі”, людина приходить до тями, коли вже запізно. Коли відчуває отруєння на власному організмі. Або в катастрофах землетрусів, цунамі, зникнення питної води.

Віктор Покиданець (Миколаїв) звертає увагу на те, що кожний Ісход, кожний шлях, кожна глобальна соціальна зміна потребує вирішення питання забезпечення їжою, її запасів та розподілу. Він грає у стилізацію з вінтажними тарілками радянського “общепиту” та змальовує подорожі тварин, з м'яса яких складається громадське харчування. Натякаючи, що за певних обставин той, хто обирає масовий ісход, рух, без власної рефлексії, може опинитися чиїмось обідом. В економічному сенсі, наприклад.

Максим Мамсіков (Київ) представляє роботу «Космічні Пірати» як іронію над давно відомою історією про висадку американських астронавтів на Луну – фейк, який втлумачувався десятиліттями в голови людства в період до й після «холодної війни». Учасники резиденції на півострові Бирючий, під враженнями від того, що відбувається навколо, вкрали прапор з кістками у «Школи Вітру» та відправились у космічну подорож, перетворившись на піратів, що несуть сучасне мистецтво в безмежний простір.

APL 315 (Одеса) представляє в Києві об’єкт у формі цвяха «Exodus 3.0», який він створив із крилець метеликів, зібраних в Гірському Морині. «Цвях постає сильним та стійким символом людського життя, добробуту, творення, історії homo sapiens. Цвях та осколок бомби – цими свідоцтвами і завершить своє існування людство, якщо не вирветься зі спіралі власних помилок, що здійснюються регулярно й циклічно”, – говорить митець.

«Дуже цікавий експеримент – працювати цілий рік над однією темою: в Чорногорії та Україні, з митцями різних поколінь, ментальності, національностей та й шкіл, і, ймовірно нам вдалося зробити цей проект завдяки об’єднуючій темі Exodus». – коментують організатори проекту Геннадій Козубта Олена Сперанська.В Україні проект реалізується за підтримки програми «Н.О.Р.Д» (Навчання, Обміни, Резиденції, Дебюти) Українського культурного фонду. В Чорногорії проект реалізувався за підтримки соціального клубуExodus.

ПРО BIRUCHIY

Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва BIRUCHIY – це наймасштабніша художня резиденція України, заснована в 2006р., є відкритою платформою для взаємодії між представниками арт-спільноти та місцевим населенням в умовах унікального природного ландшафту, поєднуючи функції художньої лабораторії, платформи для дискусій та майданчику для колективної творчості; активно займається децентралізацією в українському культурному просторі, налагодженням міжнародних комунікацій, популяризацією українського мистецтва в регіонах та за кордоном. За 14 років існування в резиденції взяли участь понад 200 авторів і 12 арт-груп з 14 країн світу: Італії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Нідерландів, Швейцарії, Польщі, Іспанії, Росії, Великобританії, США, та ін. Детальніше на: www. biruchiyart.com.ua

ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФОНД

Український культурний фонд – державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координуєтьсяМіністерством культури України: www.mincult.kmu.gov.ua/control

ПРО СОЦІАЛЬНИЙ КЛУБ EXODUS

Соціальний клуб Exodus – це відкрите неформальне співтовариство людей, створене для сприяння розвитку мережевої децентралізованої системи взаємодопомоги та творчої кооперації в основі якої здоровий глузд і сучасні технології, концепція якої викладена тут: www.exodus.social