Ставка на позитив

Актори відразу попереджають публіку, що немає сенсу сидіти на місцях – та і температура на вулиці не сприяє медитативному спогляданню. Вже за хвилину утворюється коло з 30 людей, які спільно виконують завдання «головного». Вони танцюють, сміються, бігають і бавляться. Ніщо не вказує на те, що хтось тут буде говорити про важкий життєвий досвід.

За три місяці реалізації проекту «Включи себя в жизнь!», який ініціювала і реалізує ГО «Линия согасия» у Харкові, вдалося досягти солідних показників:

«За нами 13 показів спектаклю із участтю біженців з зони АТО та 3 відкритих репетиції, коли основами плейбек-театру вчилися всі зацікавлені харків’яни, – ділиться з нами психолог і координатор проекту Ольга Ладія-Щербакова,– загалом у проекті взяло участь 470 осіб і було розказано 115 історій. Ми відвідали місця поселення внутрішньо переселених осіб у Харкові, Чугуєві, Лозовій та Слав’янську». Реалізація проекту стала можливою завдяки допомозі Агенства США з міжнародного розвитку USAID і протриває до 15 вересня. Це тільки перша хвиля і всі учасники налаштовані продовжувати та розвивати проект далі.

«А мені наснилося, що сонце згасло. Зовсім.» - згадує, але і дає завдання акторам один з глядачів. Чи є такі фізичні рухи, які без слів змусять нас відчути сенс цих слів?

«На початку проекту, у перші покази спектаклів, одна з учасниць підійшла після вистави і дякуючи сказала – Нарешті мене зрозуміли. Нарешті мене почули. – ці слова  лейтмотивом супроводжують наш проект – ділиться Наталя Пальчик, керівник проекту. – Ми даємо можливість людям говорити і слухати. Дуже приємно повертатися до місць, в яких ми виступали, і бачити суттєві зміни, що там відбулися. Люди починають відкриватися та говорити одне з одним». Крім акторів у виставі беруть участь і музиканти. Аскетичне тріо (клавіши, скрипка і боян), насправді, дає можливість використовувати дуже широку палітру емоцій. Як і актори, музиканти імпровізують тут і зараз, в залежності від своїх емоції, але намагаючись не відхилятися від акторських етюдів.

«Нам дуже комфортно працювати разом. Ми наплакалися, насміялися і нараділися стільки, скільки може вистачити на одне довге людське життя. А минуло тільки три місяці…» – продовжує Наталя Пальчик.

Працюючи із різною аудиторію була виявлена одна закономірність – будь-яка група (контактна/ не контактна) завжди закінчувала на позитивній ноті. І це рішення приймалося глядачами, а не режисерувалося ззовні. Після важких і, часто просто страшних історій, що їх люди розповідали, обов’язково знаходився хтось, хто вигукував: «Та що ми все про смутне згадуємо? Були у нас і світлі моменти в житті!» Пробудження цієї, суто людської, навички самозбереження і є однією з найважливіших завдань проекту. Саме вона сприяє включенню та поверненню у повноцінне життя.

Захід відбувався в межах соціокультурних заходів вставки «Будемо жити: світова література про війни ХХ-ХХІ ст» Харківського літературного музею.

Проект реалізується за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку USAID у межах проекту «Українська ініціатива з укріплення громадської довіри (UCBI)» для ЗМІ та ГО.

ГО «Линия согласия», координатор Ольга Ладія-Щербакова
т. 095-86-05-196; 067-577-47-09
https://www.facebook.com/events/461432997368169/
Харьковский литературный музей
ул. Фрунзе, 6 (ст. м. Пушкинская), т. 706 25 79