Павло Маков. Paradiso Perduto

14 листопада - 15 грудня 2018 року 11:00 - 19:00

Павло Маков – представник харківської школи художників, член союзу художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України, а також член Королівського товариства живописців і графіків Великої Британії. Роботи Макова відомі далеко поза межами рідної країни. Крім великої кількості персональних та групових виставок на рахунку Макова багато лекцій та майстер-класів на територіях Європи та США. У 2018 році Павло Маков став лауреатом Шевченківської премії (Національної премії України) та переміг в номінації «Візуальне мистецтво» з проектом «Paradiso Perduto» («Втрачений рай»).

Найбільше майстер працює у відомому, але не дуже популярному в наш час напрямі образотворчого мистецтва, як графіка та офорт. Ще з 1980-х років, коли Маков заявив про себе одночасно з таким явищем як Українська Нова хвиля, саме кропітка, «середньовічна» (як полюбляє говорити художник) техніка офорта вирізняла його на фоні усього вітчизняного арт-простору. Відрізняється також і відношення майстра до цієї техніки: якщо раніше офорти створювались як тиражні речі, то Маков перетворює їх на оригінальні неповторні твори, які за своєю унікальністю не поступаються живопису.

У проекті «Paradiso Perduto» («Втрачений Рай») Маков втілює та розвиває свою ідею персонального Раю. Саме у цьому проекті до хвилюючих автора тем місця та пам’яті додається ще й тема мрії. Таке поєднання пояснює, чому художник звертається у своїх роботах до образу дачної ділянки. Цей образ розкриває ідею персонального місця, де кожен може зростити свій Сад, свій маленький Рай та втілити на цьому клаптику землі свої мрії. Але цей Рай не може тривати вічно, як і життя людини, що його зростила. Рай приречений бути втраченим.

Тому на роботах «Paradiso Perduto» зображений ландшафт цілком конкретного дачного кооперативу в Харківській області, де знаходиться і дача самого художника. На цих роботах майже не зустрічається зображення людей, але сам ландшафт фіксує їх присутність. Проект «Paradiso Perduto» дає можливість проникнути у простір та пройтись доріжками залишених садів, зображених у вигляді замкнутих, але позбавлених жорсткої закритості контейнерів.

Сьогодні тема «свого» місця, персонального Раю, так багатовимірно розроблена Павлом Маковим, набуває особливого значення: з однієї сторони, вона розкриває трагізм переживання катастрофи, пов’язаний з відчуттям залишенності, та втратою «землі під ногами», з іншої - з потребою встановлювати життєдайні зв’язки між людиною та ландшафтом, зі здатністю плекати свій сад і вміти оберігати пам'ять і мрії від зовнішніх загроз.